Mercedes C230
Признаюся відразу: я не люблю автомобілі Mercedes-Benz. Ні, краще не так. Я дуже поважаю цю легендарну німецьку марку за її багату історію і славні традиції. Але її продукт, що сходить з конвейєра, я не люблю. Мабуть, випробовую якусь симпатію до деяких моделей, але любов’ю це назвати неможливо.
Так, мені можна дорікнути в тому, що не так багато автомобілів цієї марки я випробував на собі перш, ніж робити подібні злободенні висновки. А тому тест Mercedes-Benz C230 підвернувся якраз до речі.
Мій негатив. Ні, знову не так. Моя байдужість до автомобілів з трьохпроменевою зіркою на капоті, до цих срібних стріл, обумовлено тим, що вони нудотно правильні машини. Занадто правильні, як екзаменаційна робота по кресленню школяра-ботаніка.
Адже, якщо задуматися, всі Мерседеси дуже непогано рухаються, добре рулятся, володіють високим рівнем безпеки і до нудоти комфортні. З одного боку, може здатися, що все це чудово, і всім автовиробникам варто в терміновому порядку побажати робити подібні автомобілі. Але це зовсім не так.
І я до тебе прискіпуватимуся, шановний Herr Mercedes-Benz C230, а ти, у свою чергу, постарайся переконати мене і розвіяти мої дурні, як багатьом може показатися, переконання.
І ось, не встигнувши увійти, я з порогу отримую удар не в брову, а в око. Він красивий і елегантний. І це не дивлячись на те, що сріблястий колір я не люблю більше, ніж автомобілі Mercedes і манну кашу. Признаюся, C230 в цьому забарвленні виглядає чудово. Він йому йде. Адже він з роду «срібних стріл», нарешті.
Взагалі, зі всіх моделей німецького автогіганта зовні саме C-class мені імпонують більше всіх, отакий S-class колишнього покоління в мініатюрі. Схоже оформлення корми, простежується зв’язок з флагманом і в обводах кузова. Простіше кажучи, C-class щільно збитий і спортивно підтягнутий. Переконує. Безперечно. Принаймні, мене.
І я покірно приймаю вагомі доводи німця у вигляді його прекрасних зовнішніх даних.
Та варто залізти всередину, як всі враження від зовнішності кудись пропадають. Перед моїми очима достатньо невитіюватий інтер’єр. Ні, ніхто не сперечається, що якість матеріалів обробки салону на висоті, я навіть відчув запах дорожнечі в своїх ніздрях. Але, швидше за все, це пахла чорна шкіра сидінь.
Але хіба хтось чекає чогось іншого перед посадкою в будь-який з автомобілів Мерседес? І я не чекав, тому інтер’єр мене нітрохи не здивував. Все так і повинно бути.
Що дійсно сподобалося, так це продумана і вивірена до дрібниць ергономіка. Всі ручки і ручечки, кнопки і кнопочки знаходяться в максимально доступних місцях. А повертаються, натискаються і крутяться настільки чудово, що створюється враження, ніби тільки цим фахівці з Штутгарту займалися не один рік.
Та і свідчення з приладової дошки прочитуються відмінно, хоча її оформлення вже старо як мир.
Posted on Березень 3rd, 2006 від admin
: Тест-драйв автомобілів